Шановні члени Асоціації!

Повідомляємо, що 12  лютого 2016 р. Комітет з обліку та оподаткування АУФТ провів обговорення питання щодо відображення сум дооцінок/уцінок цінних паперів у складі фінансового результату (прибутку/збитку) до оподаткування, починаючи з 01.01.2015 року, згідно норм Податкового кодексу України.

За результатом обговорення Комітетом висловлено позицію:

МСБЗ 9 дозволяє суб’єктам господарювання прийняти нескасовне рішення відображати суми змін справедливої вартості цінних паперів в іншому сукупному доході, починаючи з 01.01.2015 р. Як наслідок, суми дооцінок не будуть відображені у складі фінансового результату (прибутку/збитку) до оподаткування і не будуть збільшуватимуть об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Уцінка цінних паперів з метою оподаткування може порівнюватись з дооцінкою таких цінних паперів, проведеною до 01.01.2015 р.

Позиція щодо методів оцінки повинна бути чітко аргументована і закріплена в обліковій політиці підприємства.

Ознайомитись з повною формою матеріалів засідання (аналіз нормативних актів).

З повагою, Асоціація.

Шановні члени Асоціації!

Повідомляємо, що 1 грудня 2015 року Комітет з обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" (далі - Комітет) провів обговорення проекту наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами».

Суттєвих змін проект наказу не передбачає. Зауважено про подачу скарги в письмовій формі. Збережено строки, порядок подання, оформлення скарг. Підвідомчість розгляду скарг залишилась без змін – дворівнева, але 2 рівнем встановлено центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи у зв’язку із реорганізацією Міністерства доходів і зборів України та утворенням Державної фіскальної служби України, яка є його правонаступником.

За результатом обговорення Комітетом висловлено позицію: проект наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» не потребує змін та доповнень

З повагою, Асоціація.

Шановні члени Асоціації!

Повідомляємо, що 24 липня 2015 року Комітет з обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" (далі - Комітет) провів обговорення питань застосування окремих норм Податкового кодексу України щодо операцій з цінними паперами (визначення справедливої вартості цінних паперів).

На засіданні Комітету було досліджено наступні питання, що надійшли від члена Асоціації:
1. Яким чином враховувати балансову вартість цінних паперів, по яких здійснювалась переоцінка справедливої вартості до і після 01.01.2015 р., при формуванні фінансового результату від продажу таких цінних паперів для визначення об’єкту оподаткування?
2.Чи можна прийняти за справедливу вартість біржовий курс цінних паперів, якщо обсяг торгів (кількість цінних паперів в здійснених операціях на фондовій біржі) суттєво відрізняється від об’єму (кількості) цінних паперів, що враховуються на балансі?

3.Чи є проміжок часу, в який біржовий курс, зафіксований на фондовій біржі, є дійсним для прийняття його в якості справедливої вартості цінного паперу на дату балансу? Чи можна прийняти за справедливу вартість біржовий курс цінних паперів, зафіксований, наприклад, за 30 днів до дати балансу?
4.Чи можливо прийняти за справедливу вартість цінного паперу ціну, по якій планується продати цінний папір на основі попереднього договору. Навіть якщо за такими цінними паперами є біржові курси?
Проаналізувавши діючі нормативні акти, Комітет, по зазначеним вище питанням, затвердив наступну позицію:
Щодо використання ціни цінного паперу для визначення його справедливої вартості на підставі попереднього договору то, що за нормами Цивільного та Господарського кодексів попередній договір лише породжує у сторін обов’язок укладення відповідного договору у майбутньому. Встановлена в договорі ціна не може свідчити про високий рівень вірогідності збереження такої ціни на дату продажу активу, у зв’язку з чим не може впливати на визначення справедливої вартості фінансових активів (ст.635 ЦКУ, ст.182 ГКУ).

Щодо визначення справедливої вартості цінних паперів: керівництво компанії має використовувати ті методики оцінки, які відповідають конкретним обставинам і для яких є достатній об'єм даних. У деяких випадках для цього необхідне буде використання більш ніж однієї методики (наприклад, використання як доходного, так і ринкового підходу).

Незалежно від застосовуваної методики (методик) керівництво компанії повинно в максимально можливому ступені використовувати спостережувані вхідні дані і звести до мінімуму використання неспостережуваних вхідних даних (наприклад, вхідні дані при дилерській діяльності, коли в наявності ціни попиту та ціни пропозиції; ціна у межах спреду найкраще представляє справедливу вартість, п.70 МСБЗ 13).

Якщо допустимо застосування декількох методик оцінки, керівництву необхідно оцінити результати і вибрати те значення з отриманого діапазону, яке дає найкраще уявлення про справедливу вартість в даних обставинах.
З метою оподаткування біржовий курс, зафіксований на фондовій біржі за 30 днів до дати балансу, не може бути прийнятий за справедливу вартість.

Позиція щодо методів оцінки повинна бути чітко аргументована і закріплена в обліковій політиці підприємства.

З повагою, Асоціація.

Шановні члени Асоціації «УФТ».

На засіданні Комітету з питань обліку та оподаткування, що відбулося 14 квітня 2015 року, затверджено позицію щодо проекту Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків. На думку членів Комітету документ зауважень та пропозицій не потребує.

З метою максимального охоплення зацікавлених осіб та надання до Асоціації окремої думки щодо проекту наказу Мінфіну апарату Асоціації доручено у термін до 20.04.2015 р. здійснити розсилку на електронні адреси членів Асоціації проекту наказу Мінфіну «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків».

Члени Асоціації для надання пропозицій та коменторів до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків можуть скористатись окремою формою, яку необхідно надіслати на електронну адресу info@aust.com.ua.

Отримані зауваження та пропозиції до проекту наказу Мінфіну «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» розглянути на наступному засіданні Комітету.

З повагою, апарат Асоціації «УФТ».

16 березня 2015 року відбулося засідання Комітету з питань обліку та оподаткування.

Для вирішення питань, що надані членами Асоціації "УФТ" стосовно обговорення проекту майнової декларації за 2014 р., Комітет з питань обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" розглянув законодавчі вимоги відносно заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи та звертає увагу на наступне.
 
На сайті ДФСУ розміщено проект наказу Мінфіну «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції відносно заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи».
 
Документ розроблено на виконання Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII, яким передбачено зміни до порядку оподаткування фізичних осіб, в т.ч.:
- для платників ПДФО, у яких протягом року оподатковувані доходи перевищують 120 розмірів мінімальної заробітної плати, надано право на повернення податку з бюджету за наявності від’ємного значення результату перерахунку річної загальної суми оподатковуваних доходів;
- підвищення рівня прогресивної шкали ПДФО з 17% до 20%;
- розширення бази оподаткування військовим збором, зокрема, у відношенні доходів громадян, отриманих від осіб, які не є податковими агентами.

Так, на відміну від вимог наказу Міністерства доходів і зборів від 11.12.2013 р. № 793, яким затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію по її заповненню, у проекті додатку Ф4 до декларації за 2014 р. «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб за доходами, отриманими від операцій з інвестиційними активами» розділ ІІ, крім зобов’язань з ПДФО, містить у рядку 6 зобов’язання з військового збору від операцій з інвестиційними активами.

Розрахунок значення податкових зобов’язань з військового збору визначається шляхом множення позитивного значення інвестиційного прибутку на ставку збору 1,5 % та окремо декларується
- сума збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом, та
- яка підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатом звітного року.

З огляду на наведене вище, Комітет з питань обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" затвердив наступну позицію: проект наказу Мінфіну «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції відносно заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» не потребує зауважень та пропозицій.

На цьому ж засіданні Головою Комітету було обрано Харебову Наталію Євгенівну.

З повагою, Асоціації «УФТ».

  27 лютого 2015  року відбулося засідання Комітету з питань обліку та оподаткування.
  На засіданні було обговорено позицію Комітету з питань обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" щодо особливостей бухгалтерського та податкового обліку операцій дооцінки та уцінки цінних паперів. За підсумками обговорення затверджено наступну позицію Комітету.

  З 01.01.2015 р. запроваджується новий порядок податкового обліку, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на визначений ПКУ перелік податкових різниць. Підприємства, які мають річний доход в обсязі, що не перевищує 20 мільйонів гривень, мають право не коригувати фінансовий результат, визначений за правилами бухгалтерського обліку на суми податкових різниць, визначених ПКУ. Отже, окремий податковий облік у значній частині трансформується, наближуючись до бухгалтерського. Зростає важливість своєчасного та достовірного відображення операцій, набуває більшого сенсу правильність класифікації окремих активів, встановлення та обґрунтування критеріїв їх визнання та оцінки у бухгалтерському обліку з метою оподаткування.
  Фінансовий результат за кожною операцією з продажу або іншого відчуження цінних паперів, визначений за правилами бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, шляхом коригування, виключається зі складу загального фінансового результату товариства. Платники податку на прибуток (в т.ч. торговці цінними паперами та депозитарні установи, як банки, так і небанківські фінансові установи), окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, як суму фінансових результатів за кожною операцією без розподілу за видами ринків та цінних паперів. Позитивний загальний фінансовий результат від операцій з цінними паперами додається до загального фінансового результату товариства та оподатковується у його складі податком на прибуток за ставкою 18%. Від’ємний загальний фінансовий результат враховується у майбутніх періодах при розрахунку загального фінансового результату від операцій з цінними паперами (окремому обліку) до повного його погашення.
  Витрати торговців цінними паперами та депозитарних установ, пов’язані з впровадженням їх діяльності, визнаються витратами або класифікуються, як вартість окремого активу та/або його частини (в т.ч. цінного паперу) відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
  Окремо маємо зауважити на п.п.141.2.1 п.141.2 ст.141 ПКУ, який вказує, серед іншого, на те що оподатковуваний прибуток збільшується на суму уцінки цінних паперів (у розмірі попередньої дооцінки). При цьому, наступний пункт  - п.141.2.2 ПКУ цього ж підпункту, який регулює зменшення оподатковуваного прибутку, не містить симетричної норми, тобто не передбачає необхідності коригування (зменшення оподатковуваного прибутку) на суму дооцінки цінних паперів. Таким чином, при проведенні коригування, уцінка цінних паперів (у розмірі попередньої дооцінки) враховуються, а дооцінка – ні, а значить, дооцінка цінних паперів, яка проведена в бухгалтерському обліку через прибуток, підлягає оподаткуванню податком на прибуток у складі результатів загальної діяльності платника.
  Але, якщо згідно параграфа 9 МСБУ 39 фінансові інвестиції будуть віднесені до складу категорії «Фінансові активи, доступні для продажу», то товариство буде зобов’язане відобразити суми дооцінки у складі другого розділу форми № 2 по строчці 2405 (параграф 55). До складу цього розділу включаються суми дооцінок, що відображаються у бухгалтерському обліку з використанням рахунків власного капіталу та не підлягає оподаткуванню.
  Проте, слід зазначити, що для того, щоб віднести інвестиційний актив не до звичайної та зрозумілої категорії торгівельного портфелю (умовно «якісні» цінні папери), а до складу фінансових активів, доступних до продажу (умовно «не якісні» активи), треба мати змістовне обґрунтування, чіткі критерії визнання та бути готовими доводити справедливість своїх міркувань щодо таких критеріїв контролюючому органу. Навряд контролюючий орган легко погодиться з таким методом податкового планування.
  Оборотною стороною медалі при використанні категорії «Фінансові активи, доступні для продажу» є складність переводу активу з однієї до іншої категорії.

  Довідка
  МСБУ 39
  (Для підприємств, які не застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" до набрання ним чинності)
  П.9 : «Фінансові активи, доступні для продажу - це непохідні фінансові активи, призначені як доступні для продажу і не класифіковані як:
  а) позики та дебіторська заборгованість;
  б) утримувані до строку погашення інвестиції або
  в) фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку».
  Похідний інструмент - фінансовий інструмент або інший контракт у межах сфери застосування цього Стандарту (див. параграфи 2 - 7), який має всі три такі характеристики:
  а) його вартість змінюється у відповідь на зміни встановленої ставки відсотка, ціни фінансового інструмента, товарної ціни, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності, або подібної змінної величини, за умови, що у випадку нефінансової змінної величини, ця змінна величина не є визначеною для сторони контракту (що його іноді називають базовим);
  б) який не вимагає початкових чистих інвестицій або початкових чистих інвестицій, менших ніж ті, що були б потрібні для інших типів контрактів, які, за очікуванням, мають подібну реакцію на зміни ринкових факторів;
  в) який погашається на майбутню дату.
  Також п.9 дає визначення інших категорій фінансових інструментів, а саме:
  «Фінансовий актив або фінансове зобов'язання за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку - це фінансовий актив або фінансове зобов'язання, які задовольняють будь-яку з таких умов:
  а) класифікуються як утримувані для продажу. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання класифікуються як утримувані для продажу, якщо:
  i) придбані або створені в основному з метою продажу або викупу в близькому майбутньому;
  ii) при первісному визнанні є частиною портфеля ідентифікованих фінансових інструментів, якими управляють разом та щодо яких існують свідчення останньої фактичної схеми отримання короткострокового прибутку,
або
  iii) є похідним інструментом (за винятком похідного інструмента, який є контрактом фінансової гарантії або призначеним інструментом та інструментом ефективного хеджування);
  б) після первісного визнання він призначається суб'єктом господарювання як оцінений за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Суб'єкт господарювання може застосувати таке призначення, тільки якщо його дозволяє параграф 11А або якщо це приводить до достовірнішої інформації, тому що
  i) воно виключає або значно зменшує непослідовність оцінки чи визнання (що її іноді називають "незіставністю обліку", яка інакше виникла би внаслідок оцінки активів або зобов'язань чи визнання прибутків і збитків від них за допомогою різних основ
або
  ii) групою фінансових активів, фінансових зобов'язань або і тими і іншими управляють та оцінюють їх результати на основі справедливої вартості, відповідно до задокументованої стратегії управління ризиками або інвестиційної стратегії, й інформація про групу надається внутрішньо на цій основі провідному управлінському персоналові суб'єкта господарювання (як визначено в МСБО 24 "Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін" (переглянутому в 2003 р.), наприклад, раді директорів та генеральному директорові.
  У МСФЗ 7 параграфи 9 - 11 і Б4 вимагають від суб'єкта господарювання надавати розкриття інформації про фінансові активи та фінансові зобов'язання, які він призначив за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, в тому числі, про те, як він виконав ці умови. Стосовно інструментів, кваліфікованих відповідно до ii) вище, таке розкриття містить докладний опис того, як призначення за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку зіставляється з документованим управлінням ризиками або інвестиційною стратегією суб'єкта господарювання.
  Інвестиції в інструменти власного капіталу, які не мають ринкової ціни котирування на активному ринку і справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити (див. параграф 46 в) та параграфи КЗ80 і КЗ81 Додатка А), не слід призначати за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку.
  Слід зазначити, що параграфи 48, 48А, 49 та параграфи КЗ69 - КЗ82 Додатка А, які встановлюють вимоги до визначення достовірної оцінки справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов'язання, застосовуються однаково до всіх статей, що їх оцінюють за справедливою вартістю, або шляхом призначення, або інакше, чи про які розкривають інформацію стосовно справедливої вартості.»

  Прибутки та збитки
  «П.55: Прибуток або збиток, що виникає від зміни справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов'язання, яке не є частиною відносин хеджування (див. параграфи 89 - 102), слід визнавати так:
  а) прибуток або збиток від фінансового активу або фінансового зобов'язання, класифікованих за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, слід визнавати у прибутку чи збитку;
  б) прибуток або збиток від доступного для продажу фінансового активу слід визнавати в іншому сукупному прибутку за винятком збитків від зменшення корисності (див. параграфи 67 - 70) і прибутків та збитків від іноземної валюти (див. параграф КЗ83 Додатка А), доки визнання фінансового активу не буде припинено, коли кумулятивний прибуток або збиток, визнаний раніше в іншому сукупному прибутку, слід перекласифіковати - виключити з власного капіталу і визнати у прибутку чи збитку як коригування внаслідок перекласифікації (див. МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (переглянутий у 2007 році)). Проте відсотки, обчислені із застосуванням методу ефективного відсотка (див. параграф 9), визнаються у прибутку чи збитку (див. МСБО 18). Дивіденди за доступним для продажу інструментом власного капіталу визнаються у прибутку чи збитку, коли встановлюється право суб'єкта господарювання отримувати платіж (див. МСБО 18).»

  З огляду на вищенаведене, питання податкового обліку операцій уцінки та дооцінки цінних паперів у відповідності до поточної редакції Податкового кодексу України потребує роз'яснень з боку Державної фіскальної служби України.

  З повагою, апарат Асоціації «УФТ».

Шановні члени Асоціації «УФТ»!

  11 лютого 2015 року відбулося засідання Комітету з питань обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" (далі - Комітет).
  На засіданні було проведено обговорення особливостей оподаткування доходів інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ) у періоді з 03.08.2014 р. по 31.12.2014 р. За підсумками обговорення затверджено наступну позицію Комітету.

  З 3 серпня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621, яким, зокрема, внесені зміни до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України.
 
  Так, з урахуванням внесених змін, підпунктом 136.1.9 Податкового кодексу України визначено доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а саме:
 
  «136.1.9. суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону, крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами.».
 
  Доповнення до вказаної норми: «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами», виходячи із змісту пункту, структури і компонентів речення, внесене до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, стосується виключно доходів фондів операцій з нерухомістю та не стосується доходів, нарахованих на активи інститутів спільного інвестування.
  Тобто, доходи, отримані ІСІ у вигляді процентів, нарахованих за їх активами, а саме у вигляді відсотків, нарахованих на залишок грошових коштів на поточному рахунку, за договорами про розміщення банківського вкладу (депозитних договорів), договорами позики, за борговими цінними паперами, що утримуються на балансі та інш., у періоді з 03.08.2014 р. по 31.12.2014 р. не враховуються для визначення об’єкта оподаткування, згідно підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України.
 
  Окрім цього, наразі вже існує судова практика з цього питання, а саме:
  1. 13.10.2014 р. до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Кепітал» з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсною податкову консультацію у формі листа від 29.08.2014 р. № 8011/10/26-15-11-01-08 з викладеного вище питання.
 
  Листом Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 серпня 2014 року 3 8011/10/26-15-11-01-08 ПАТ «Закритому недиверсифікованому венчурному корпоративному інвестиційному фонду «Рітейл Кепітал» було роз'яснено наступне: враховуючи те, що підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України встановлений порядок оподаткування активів інститутів спільного інвестування та активів фондів операцій з нерухомістю, то починаючи з 03 серпня 2014 року до інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та визначаються відповідно до пункту 135.5 статті 135 Кодексу, включаються доходи, отримані інститутами спільного інвестування і фондами операцій з нерухомістю у вигляді процентів, нарахованих за активами інститутів спільного інвестування та активами фондів операцій з нерухомістю. 
 
  ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Кепітал» не погоджується із наданою податковою консультацією, вважає її протиправною та такою, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, які регулюють порядок сплати податку на прибуток.
 
  За матеріалами справи: Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що словосполучення «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» стосується лише активів фондів операцій з нерухомістю і не стосується інститутів спільного інвестування».
 
  Такий висновок встановлено, зокрема, проведеною Державним підприємством «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» лінгвістичною експертизою. На замовлення Української асоціації інвестиційного бізнесу цією установою було надано висновок експертного дослідження від 19.08.2014 р. № 056/429.
 
  Окрім того Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що основні засади податкового законодавства України визначені в ст.4 Податкового кодексу України. Так, згідно з пп. 4.1.4. п. 4.1. ст.4 Податкового кодексу України, крім інших, податкове законодавство базується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
 
  Остаточними рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Серков проти України» (заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.
 
  В рішенні від 14 січня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заяви №№23759/03 та 37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

  Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч.5ст.19 Закону №3477-ІV міністерства інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції (995_004) та практиці Суду.

  Таким чином, всі суперечності, які виникають при трактуванні прав та обов'язків платників податків, повинні тлумачитися на користь платників податків. Проте відповідач, надаючи податкову консультацію, не врахував цей принцип, оскільки з двох можливих підходів до трактування обов'язку (включати чи не включати інститутам спільного інвестування до оподатковуваного доходу проценти нараховані на активи) вибрав найменш сприятливий для позивача.

  Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року (справа № 826/15747/14) визнано недійсною надану Головним управлінням Міндоходів у м. Києві індивідуальну податкову консультацію.
 
  Джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41176745

  2. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві у справі №826/15747/14 залишено без задоволення.
 
  Джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41867574

  3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року К/800/990/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Міндоходів у м. Києві по справі № 826/15747/14.

  Так, відповідно до пункту 5 статті 254. Кодексу Адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
 
  Відповідно до пункту 1 статті 255. КАСУ, встановлено наслідки набрання законної сили судовим рішенням, а саме зазначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
 
  Проте Апеляція, це не остання інстанція з приводу судового розгляду справ щодо захисту порушених прав, свобод або інтересів осіб.
 
  Стаття 211 КАСУ передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково. Відповідно і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
 
  З огляду на пункт 2 статті 212 КАСУ, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

  З повагою, Асоціація «УФТ».

Шановні члени Асоціації «УФТ»!

 Повідомляємо, що 05 грудня 2014 року відбулося засідання Комітету з  питань обліку та оподаткування  Асоціації "УФТ".
 
На засіданні були узгоджені позиції членів комітету та фахівців Асоціації «УФТ» щодо бухгалтерського та податкового обліку операцій з облігаціями у емітента та інвестора, що наведені у розділі «Матеріали до засідання» http://aust.com.ua/RobMaterialsNalog.aspx . Незважаючи на те, що порядок оподаткування боргових цінних паперів застосовується з 2013 р., у торговців цінними паперами виникають практичні питання, які потребують висловлення єдиної позиції. 
 
Крім того, Комітетом з питань обліку та оподаткування  Асоціації "УФТ" розглянутий  проект наказу Державної фіскальної служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств операцій з цінними паперами» (далі - проект наказу), розроблений та 31.10.2014 р. оприлюднений на офіційному сайті Державної фіскальної служби України. Цей проект наказу підготовлено у зв’язку з внесенням змін до Закону України від 06.12.2012 р. №5519-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів», яким змінено порядок оподаткування податком на прибуток операцій з цінними паперами у п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України. У проекті наказу Державної фіскальної служби України наведено приклад оподаткування операції з придбання та продажу боргового цінного паперу.  
 
Комітетом також підтримана позиція фахівців Асоціації «УФТ» щодо доцільності доповнення вищезазначеної узагальнюючої податкової консультації випадком, коли умови угоди не дають права сторонам договору визнавати дохід у вигляді відсотків за борговим цінним папером, а саме відсутня договірна умова про сплату нарахованих за умовами проспекту емісії відсотків, оскільки  приклад, наведений у Проекті наказу Державної фіскальної служби України є лише одним з можливих варіантів операцій (у прикладі наведено розподіл загальної суми за договором на складові вартості облігації, але не зазначено, визначений такий розподіл у договорі чи ні).

 З повагою,
 Голова Комітету з  питань обліку та оподаткування  Асоціації "УФТ".